На лісистих пагорбах на південь від Києво-Печерської Лаври спрадавна розташовувався Звіринець. Своя назва ця місцевість отримала від князівських «звіриних ловів» в місцевих густих лісах, що рясніли дичиною. Саме на цьому місці князь Всеволод, син Ярослава Мудрого, і влаштував свою заміську мисливську резиденцію — «Червоний Двір» і трохи нижче, ближче до Дніпра, — Вотчинний монастир. У «Повісті минулих літ» повідомляється, що в 1070 р. князь Всеволод заклав кам’яну церкву св. Михаїла в «монастирі Всеволожи на Видобичах». Храм будувався 18 років, а ще через декілька років при ньому були влаштовані келії, трапезна, господарські будівлі і навіть окрема монастирська пристань.
Дослідники припускають, що попередником Видубицького був підземний монастир в Звіринецьких печерах. Він виник з декількох печерок ченців-відлюдників і був розширений русичами, що шукали наставників для чернечого життя. Звіринецький печерний храм, як і наземний спадкоємець на Видубичах, освячений на честь Архістратига Михаїла. Приблизно у кінці XI ст. велика частина ченців перейшла в наземний монастир. У печерах же залишилися жити самітники і декілька ченців, які здійснювали поховання покійної братії.
На думку істориків, печерна обитель на Звіринці була зруйнована до середини XIII ст. під час одного з численних набігів кочівників — печенігів, половців або монголо-татар. Після загибелі печерного комплексу, доступ в окремі печерні галереї зберігався. Вони, ймовірно, аж до XVI — XVII ст. використовувалися для поховання покійну братію. Але велика частина печер виявилася заваленою і безповоротно втраченою.
У червні 1911 р. ігумен Валентин (Коротенко), що ніс послух духівника Іонинської обителі, дізнається від місцевих жителів про відкриття нової печери на Звіринецькому пагорбі. На одному зі схилів, де населення видобувало для будівельних потреб глину, утворилася велика порожнина, а потім зсув оголив напівзавалений вхід в печери. Ігумен Валентин взяв благословення у намісника Лаври і поселяється поблизу. Він почав щодня здійснювати панахиди про похоронених в печерах, служити молебні на прохання численних богомольців, у великій кількості тих, що приїжджали з усіх кінців тодішньої Росії. Поступово, з безлічі трудників, богомольців та ченців складається свого роду община, що поклала початок скиту.
За допомогою опікуна скиту князя Володимира Жевахова була орендована ділянка землі над печерами, притягнені досвідчені археологи, побудований Надпечерний храм з келіями. По клопотанню князя община на Звіринецьких печерах отримала статус скиту Києво-Печерської Лаври.
У 1912—1914 рр. під час розкопок в печерах було знайдено близько 200 чернечих поховань, кипарисова панагія (нагрудний єпископський знак) і написаний на овальній залізній пластині образ Богородиці, названий пізніше Звіринецьким. Ікона була поміщена в дорогоцінний оклад, виготовлений на засоби князя Жевахова.
У 1913 р. престол Надпечерного скитського храму був освячений на честь Різдва Пресвятої Богородиці. А через півроку престол бічної межі храму був освячений на честь улюбленого князем святителя Іоасафа Білгородського. У той час скит об’єднував вже близько 40 насельників.
Після більшовицького перевороту і гонінь, що почалися на Церкву, Звіринецький скит поступово приходить в занепад, а через відсутність засобів і інтересу з боку держави подальші дослідження в печерах були припинені. У 30-і роки влада закрила монастир. Ченці були репресовані, храм зруйнований, майно розграбоване, а безліч знахідок з печер безслідно зникли.
Князь Володимир Жевахов в 1924 р. в скитському храмі приймає чернече постриження з ім’ям Іоасаф, а в 1926 р. очолює Звіринецький монастир. Послуживши Церкві Христовій близько 11 років в єпископському сані, в грудні 1937 р. він був розстріляний під Курськом.
У 1997 р. милістю Божою насельники Свято-Троїцького Іонинського монастиря поклали початок відродженню Звіринецького скиту. Зазвучали слова молитви в печерній церкві, потягнулися богомольці до древньої святині. У грудні 2007 р. відбулася закладка храму Різдва Богородиці, головного в монастирському комплексі, що будується. У квітні 2009 р. було встановлено місцеве святкування Собору преподобних отців Звіринецьких в 5-й тиждень Великого посту, а в липні того ж року був заснований Свято-Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир.
Намісник монастиря:
Єпископ Іванківський Кассіан (Шостак)
Кількість насельників:
7 насельників:
- Священиків – 2
- Дияконів – 3
- Послушників – 2