«Хрест всякої форми є істинний хрест», — вчив преподобний Феодор Студит ще в IX столітті. А в наш час буває так, що в храмах відмовляються приймати записки з чотирикінцевими, «грецькими» хрестами, змушуючи виправляти їх на восьмикінечні «православні». Чи існує якийсь один, «правильний» хрест? Допомогти розібратися в цьому ми попросили завідувача іконописною школою МДА, доцента, ігумена Луку (Головкова) і провідного спеціаліста з ставрографії, кандидата мистецтвознавства Світлану Гнутову.
Яким був хрест, на якому розіп’яли Христа?
«Хрест — це символ Страждань Христових, і не тільки символ, а знаряддя, через яке Господь нас врятував, — каже ігумен Лука (Головков). — Тому Хрест — найбільша святиня, через яку здійснюється Божа допомога».
Історія цього християнського символу почалася з того, що свята цариця Єлена в 326 році знайшла Хрест, на якому був розіп’ятий Христос. Однак як точно він виглядав, зараз невідомо. Були знайдені лише дві окремі поперечини, а поруч табличка і підніжжя. Пазів або отворів на поперечинах не було, тому можливості визначити, яким чином вони кріпилися один до одного, немає. «Існує така думка, що цей хрест міг бути і у вигляді літери „Т“, тобто трьохкінцевим, — розповідає провідний фахівець з ставрографії, кандидат мистецтвознавства Світлана Гнутова. — У римлян була в той час практика розпинати на таких хрестах, але це не означає, що Христовий Хрест був саме таким. Він міг бути і чотирикінцевим, і восьмикінцевим».
Дискусія про «правильний» хрест виникла не сьогодні. Суперечка про те, який хрест правильний, восьмикутний або чотирикінцевий, вели православні та старообрядці, причому останні називали простий чотирикутний хрест «печаткою антихриста». На захист чотирьохкінцевого хреста виступив святий Іоанн Кронштадтський, який присвятив цій темі кандидатську дисертацію (він захистив її в 1855 році в СПбДА) «Про Хрест Христовий, в викриття уявних старообрядців»: «Хто не знає і не шанує Святого Хреста в чотирьох кінцях від старця і до отрока? І цю загальновідому форму хреста, цю найдавнішу святиню віри, печать всіх таїнств, як щось нове, невідоме нашим предкам, що з’явилося вчора, наші уявні старообрядці запідозрили, зневажили, потоптали серед білого дня, вивергаючи хули на те, що з самого початку християнства і досі служило і служить джерелом освячення і спасіння для всіх. Вшановуючи тільки хрест восьмикутний, або трисоставний, тобто пряме древко і на ньому три поперечника, розташовані відомим способом, вони називають печаткою антихриста і мерзотою запустіння, хрест так званий четвероконечний, що становить собою справжню і вживану форму хреста!»
Св. Іоанн Кронштадтський пояснює: «Візантійський чотирикутний хрест насправді є хрест руський, так як, згідно церковному Переданню (Ιερά Παράδοση), святий рівноапостольний князь Володимир вивіз із Корсуня, де хрестився, саме такий хрест і першим встановив його на березі Дніпра в Києві. Подібний чотирикутний хрест зберігся в Київському Софійському соборі, висічений на мармуровій дошці гробниці князя Ярослава Мудрого, сина святого Володимира». Але, захищаючи чотирикутний хрест, св. Іоанн робить висновок, що почитати треба однаково і той і інший, так як принципової різниці сама форма хреста для віруючих не має. Ігумен Лука: «У Православній Церкві від форми хреста його святість ніяк не залежить, за умови, що хрест зроблений і освячений саме як християнський символ, а не спочатку виконаний як знак, наприклад, сонця або частина побутового орнаменту чи прикраси. Чин освячення хрестів для того і став обов’язковим в Руській Церкві, так само як і ікон. Цікаво, що, наприклад, у Греції освячення ікон та хрестів необов’язкове, тому що християнські традиції в суспільстві більш стійкі».
Чому ми не носимо знак риби?
До IV століття, поки тривали гоніння на християн, відкрито робити зображення хреста було не можна (в тому числі і для того, щоб гонителі над ним не поглумилися), тому перші християни придумували способи зашифрувати хрест. Саме тому найпершим християнським символом стала риба. По-грецьки «риба» — Ίχθύς — акронім грецької фрази «Iησοvς Χριστoς Θεov Υιoς Σωτήρ» — «Ісус Христос Божий Син Спаситель». Зображення двох риб по боках від вертикального якоря з верхівкою у вигляді хреста використовувалося як секретний «пропуск-пароль» на християнські зустрічі. «Але риба не стала таким же символом християнства, як хрест, — пояснює ігумен Лука, — тому що риба — це алегорія, іносказання. Святі отці на П’ято-Шостому Трулльському Вселенському соборі 691-692 року прямо засудили і заборонили алегорії, оскільки це якесь „детоводительное“ зображення, яке тільки веде до Христа, на відміну від прямого зображення самого Христа — нашого Спасителя і Хреста Христового — символу Його Страждань. Алегорії надовго пішли з практики Православної Церкви і лише через десять століть почали знову проникати на Схід під впливом католицького Заходу».
Перші зашифровані зображення самого хреста були знайдені в римських катакомбах II і III століть. Дослідники виявили, що на гробницях християн, які постраждали за віру, часто малювали пальмову гілку як символ вічності, жаровню — як символ мучеництва (саме такий спосіб страти був поширений в перші століття) і христограму — літерне скорочення імені Христос або монограму, що складається з першої та останньої літер грецького алфавіту Α і Ω — за словом Господа в Одкровенні Іоанна Богослова: «А́зъ éсмь áлфа и омéга, начáтокъ и конéцъ» (Откр. 1, 8). Іноді ці символи малювали разом і вважали таким чином, що в них вгадувалося зображення хреста.
Коли з’явився перший «легальний» хрест
Святому рівноапостольному цареві Костянтину (IV) «у сні з’явився Христос, Син Божий, з баченим на небі видінням і повелів, зробивши знамення, подібне цьому баченому на небі, вживати його для захисту від нападу ворогів, — пише церковний історик Євсевій Памфіл — це знамення пощастило бачити і нам власними очима. Воно мало наступний вигляд: на довгому, покритому золотом списі була поперечна рея, що утворила зі списом знак хреста, а на ньому дві перші літери імені Христос, поєднані разом».
Ці літери, названі згодом монограмою Костянтина, цар носив на своєму шоломі. Після чудесного явлення святий рівноапостольний цар Костянтин розпорядився зробити зображення хреста на щитах своїх воїнів і встановив у Константинополі три пам’ятних хреста зі золотим написом по-грецьки «IC. XP. NIKA», що означає «Ісус Христос — Переможець». Перший хрест із написом «Ісус» він встановив на тріумфальних воротах міської площі, другий з написом «Христос» — на римській колоні, а третій із написом «Переможець» — на високому мармуровому стовпі на Хлібній площі міста. З цього почалося загальне шанування Хреста Христового.
«Святі образи були скрізь для того, щоб, частіше видимі, вони спонукали нас любити Первообраз, —пояснює ігумен Лука. — Адже все, що нас оточує, так чи інакше впливає на нас, зле і добре. Святе нагадування про Господа допомагає душі спрямовуватися думкою і серцем до Бога».
Ось як писав про ці часи св. Іоанн Златоуст: «Хрест знаходиться скрізь у славі: на будинках, на площі, в усамітненні, на дорогах, на горах, на пагорбах, на рівнинах, на морі, на корабельних щоглах, на островах, на ложах, на одязі, на зброї, на бенкетах, на сосудах срібних і золотих, на дорогоцінних каменях, на стінного живопису… так навперебій всі восхваляють цей дивовижний дар».
Цікаво, що з тих пір, як в християнському світі з’явилася можливість легально робити зображення хреста, зашифровані написи і христограми не зникли, а перекочували, як доповнення, на самі хрести. Ця традиція прийшла і в Руську Церкву. З XI століття під нижньою косою поперечиною восьмиконечного хреста-розп’яття, який встановлювався в храмах, з’являється символічне зображення голови Адама, похованого, за Переданням, на Голгофі. Написи є коротким коментарем обставин розп’яття Господа, сенсу Його хресної смерті та розшифровуються так: «М. Л. Р. Б.» — «Місце лобне розіп’ято бисть», «Г. Г.» — «Гора Голгофа», Літери «К» і «Т» означають спис воїна і тростину з губкою (копие и трость), зображувані вздовж хреста. Над середньою перекладиною поміщаються написи: «IС» «ХС», а під нею: «НІКА» —”Переможець«^; на табличці, або близько напис: «СНЪ БЖIЙ» — «Син Божий», «I. Н. Ц. І» — «Ісус Назарянин Цар Юдейський»^; над табличкою напис: «ЦРЪ СЛВЫ» — «Цар Слави». «Г. А.» — «Глава Адамова», причому кістки рук, що лежать перед головою, зображуються права на лівій.
Католицьке або православне Розп’яття?
«Католицьке Розп’яття часто пишуть більш натуралістично, — розповідає Світлана Гнутова. — Спаситель зображується провислим на руках, образ передає мученицькі страждання і смерть Христа. У давньоруських же образах Христос зображується Воскреслим і Царствующим. Христос зображений у силі — як переможець, що тримає і закликає в Свої обійми весь Всесвіт».
У XVI столітті московський дяк Іван Михайлович Висковатий навіть виступав проти хрестів, де Христос зображений на хресті зі стиснутими в кулак, а не розкритими долонями. «Христос на хресті розпростер руки, щоб нас зібрати, — пояснює ігумен Лука, — щоб ми направили стремління до неба, щоб наше устремління завжди було догори. Тому хрест — це і символ збирання нас воєдино, щоб ми були єдині з Господом!»
Ще одна відмінність католицького розп’яття — Христос розіп’ятий трьома цвяхами, тобто цвяхи вбиті в обидві руки, а ступні ніг складені разом і прибиті одним цвяхом. У православному ж розп’ятті кожна нога Спасителя прицвяхована окремо своїм цвяхом. Ігумен Лука: «Це досить древня традиція. У XIII столітті на Синаї писалися ікони на замовлення для латинян, де Христос вже був прибитий трьома цвяхами, а в XV столітті такі Розп’яття стають загальноприйнятою латинської нормою. Однак це тільки данина традиції, яку ми повинні поважати і зберігати, але не шукати тут ніякого богословського навантаження. У Синайському монастирі ікони Розп’ятого трьома цвяхами Господа знаходяться в храмі і шануються нарівні з православними розп’яттями».
Хрест — Любов розп’ята
«Іконографія хреста розвивається, як будь-яка інша іконографія. Хрест може бути прикрашений орнаментом або камінням, але він ні в якому разі не може стати 12-кінцевим або 16-кінцевим», — зазначає Світлана Гнутова. «Різноманіття форм хреста у християнській традиції — це різноманіття прославлення Хреста, а не зміни його сенсу, — пояснює ігумен Лука. — Гімнографи прославили Хрест багатьма молитвами, так само й іконописці по-різному прославляють Хрест Господній. Наприклад, в іконописі з’явилося зображення царственої або княжої підвіски у формі півмісяця, у нас вона, зазвичай, вживається на іконах Богородиці та Христа, — згодом вона з’явилася і на хресті, щоб підкреслити його царське значення.
Безумовно, нам потрібно використовувати хрести, які написані в православній традиції. Адже хрест на грудях не лише допомога, яку ми просимо в молитвах, але й свідчення нашої віри. Ми можемо приймати зображення хрестів древнєхристиянських конфесій (наприклад, коптів або вірменів). Що до католицьких хрестів, завважимо, що католицькі хрести не збігаються з православним розумінням Христа Розіп’ятого як Переможця, але оскільки це зображення саме Христа — ми повинні з благоговінням до них ставитися.
Як писав св. Іоанн Кронштадтський: «Головне, що повинно залишатися в Хресті, — це Любов. Хрест без любові не можна мислити і представляти. Де хрест, там і любов. В Церкві ви скрізь і на всьому бачите хрести для того, щоб все нагадувало вам, що ви в храмі Любові, розп’ятої за нас».
