17 серпня 2019 року Українська Православна Церква святкує п’яту річницю інтронізації новообраного першоієрарха, яким у 2014 році було обрано місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри, митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія.
З перших років незалежності діючий Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій очолював Чернівецько-Буковинську єпархію.
У лютому 2014 року через тяжку хворобу тодішнього Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Володимира Священний Синод УПЦ обрав Митрополита Онуфрія на посаду місцеблюстителя Київської кафедри. 13 серпня він став новим Предстоятелем УПЦ. Інтронізація відбулася 17 серпня.
До п’ятої річниці інтронізації Митрополита Онуфрія публокуємо підбірку думок, висловлених Його Блаженством з тих чи інших питань у проповідях та інтерв’ю.
Віра
Не дивіться на те, що пропонує світ: світ веде людину не до Бога, а від Бога.
Для того, щоб спастися і бути причасником вічного життя і блаженства, людина повинна мати віру в серці. А віра в серці народжується від справ.
Починаючи боротися з вітхою людиною, вона починає на своєму власному досвіді пізнавати, що є творінням Божим і все, що ми робимо доброго, – це робить в нас Бог. І коли людина доходить до цього пізнання, то в неї з’являється сердечне знання Бога. Ця віра є великою, правдивою, і її ознаками є смиренність і готовність до жертовності.
Хто має в собі віру серця, ми бажаємо йому вдосконалюватися в ній, а хто ще не має її, давайте сьогодні почнемо потихеньку налагоджувати своє життя по Заповідях Божих, і потихеньку й у нас буде зростати віра серця – та велика віра і ті Дари, які Господь приніс у світ Своїм Воскресінням, будуть нашим особистим скарбом.
Духовний корабель
Господь створив Церкву, яка є духовним кораблем, що веде людину через бурхливе море земного життя до вічної мети спасіння. Диявол, знаючи, що Церква є корабель спасіння, воює проти Церкви.
Спочатку знищити Церкву намагалися через фізичне знищення християн. Однак, кров мучеників стала сім’ям християнства. Один християнин помирав, замість нього поставало десятеро. Тоді диявол став збуджувати єресі і розколи. Православних було небагато, однак вони перемогли, тому що істина завжди перемагає неправду.
Правда — вічна, а брехня — тимчасова. Правда веде до Бога, а брехня веде до смерті. Будемо зберігати чистоту Православної віри, яка відкриває людині двері Раю та веде людину до вічного спасіння на Небі.
Щастя
Справжнє щастя — це коли людина живе з Богом, тому що Бог є джерелом спасіння, щастя і блаженства людини.
У кожної людини бувають світлі дні, коли все навколо здається радісним, і похмурі дні, коли все навколо здається людині темним і сумним. Світ не змінюється, змінюється людина. Коли людина бачить все красивим, то бачить через світло Боже, яке є в ній самій. Коли людина не бачить тієї краси, то гріх, як окуляри, спадає на очі душевні, і людина все бачить у мороці і сама погано почувається.
Що робити, якщо ми згрішимо і хворіємо від гріхів? Господь подарував нам покаяння. Ми повинні каятися: «Боже, прости мені, що провинився проти Твоїх Заповідей!». Тоді Господь прощає людині гріхи і зцілює тілесні хвороби.
Живімо з Богом, ходімо шляхами, що називаються Христовими, Божими дорогами, які начертані нам Священними заповідями. І вже на цих дорогах, хоча вони вузькі, є паростки справжнього щастя і блаженства. А коли людина сподобиться такої духовної чистоти, що зможе спілкуватися з Богом у молитві, у Богомислії, як спілкувалася з Богом Пресвята Діва Марія во святая святих, то вже на землі відчує Небесне життя.
Як жити
Христос навчає нас, як правильно жити на землі: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!» (Мк. 8: 34).
Людина повинна слідувати за Христом тим шляхом, який Господь вказав нам у Святому Євангеліє, взявши свій духовний хрест, що складається з хвороб і скорбот, які є наслідком наших гріхів.
«Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже» (Мк. 8: 35). Ці слова стосуються кожного з нас. Якщо ми робимо себе мертвими для гріха, то оживаємо для Бога, для вічності. Якщо людина зашкодить своїй душі, то ніякими земними благами не можна цієї шкоди залагодити, тому що ці рани душевні лікуються тільки благодаттю Божою, яка подається тій людині, котра йде дорогою Христовою.
Людина повинна робити добро. Та для того, щоб бути спроможним творити ближньому жертовні і добрі справи, людина повинна себе зробити доброю, повинна навчити себе добру. Людина робить себе доброю тільки через молитву і піст. Роблячи добро, людина і собі робить добро — звільняє себе від ненависті, злоби, ворожнечі, від гордині, що спотворює наш духовний образ, що робить нас духовними потворами.
Йдімо дорогою Христовою! Відречемося від свого гріховного життя! Ввіримо себе в руки Божі!
Берегти віру
Господь протягом всієї історії Церкви допомагав нашим предкам і нам допомагає у випробуваннях, боріннях, скорботах відстоювати і берегти чистоту Святої віри.
Господь прийшов на землю для того, щоб нам принести духовну мудрість, яка навчає людину правильно будувати своє земне життя і жити по-вірі.
Земна мудрість навчає людину, як влаштовувати земне життя в інтересах землі, а духовна — як правильно вибудовувати свої відношення з Господом, ближніми і навколишнім світом. Духовна мудрість навчає любити Бога, любити ближнього, шанувати і бережно користуватися природою, яку створив Бог заради людини. Навчає людину влаштовувати так своє земне життя, що кінець цього земного життя стає початком життя небесного.
На духовному шляху людина спочатку вірить в Бога, та поступово, коли досягає певного ступеня досконалості, то — бачить Бога: для неї відкривається Небо.
Саме тому віра є фундаментом не тільки Небесного, а й земного життя. Людина повинна жити за законами віри, тоді вона пізнає свого Творця і виконає своє призначення — бути спасенною і жити з Богом. Є багато вір, але вони мають домішки з мудруванням, а одна віра — Православна — веде до Бога.
Молитва
Молитва є найсильнішим духовним засобом, за допомогою якого відновлюється гармонія, натомість гріх створює дисонанс, дисгармонію, коли в душі воюють два закони: Божий Закон і совість та закон гріха.
Бог хоче, щоб ми жили в любові, щоб ми молилися один за одного, простирали руку допомоги один одному, щоб ми ухилялися від зла. Зло — не та річ, з якою людина має дружити, від зла людина повинна втікати. “Ухилися від зла, а потім сотвори благо” (Пс. 33: 15)
Для того, щоб навчитися правильно молитися своїми словами, спочатку потрібно молитися за “Молитвословом”… Людина не може навчитися правильно читати, допоки не вивчить всі букви. А ці «букви» для правильної, духовної молитви поміщені в “Молитвослові”.
За логікою, людина повинна просити конкретного — здоров’я, багатства, полегшення у скорботах, успіхів у бізнесі та справах. Але правильною є молитва сліпого: “Іісусе, Сине Давидів, помилуй мене!” (Лк. 18: 38)», адже всі наші хвороби, скорботи і невдачі є породженням гріхів.
Тому правильна молитва — покаянна і в своїй молитві людина має бути наполегливою. Якщо ми станемо на молитву, то нам обов’язково щось буде заважати, але молитва принесе плоди тільки, коли ми будемо наполегливі.
Багатство
Святі отці говорять, що людина подібна до орла, яка є величною, красивою, сильною. Але якщо орел зачепиться одним кігтем за якусь річ на землі, він не зможе злетіти. Він має бути вільним всім своїм тілом від земного. Так і людина, щоб злетіти до Бога, має звільнитись від земних уз.
Спасіння — це особливий талант, який Бог дає людині не за обов’язком, а за Своїм милосердям. Прийняти цей дар може лише та людина, яка духовно вдосконалюється, яка живе за заповідями Божими.
Ми повинні жити не заради земного багатства, але маємо використати його так, щоб воно було не для загибелі, а для спасіння. Якщо маєш багатство, протягни свою руку бідному, тоді і ти зможеш увійти в Царство Небесне.
