Ваше Преосвященство!
Дорогий Владико Ректоре!
Возлюблені у Христі отці, брати і сестри!
Дозвольте привітати усіх вас з початком роботи вже традиційного наукового форуму, який проходить у стінах Київських духовних шкіл.
У цьому році ми відзначаємо 30-ту річницю дарування Українській Православній Церкві Благословенної Грамоти Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ, якою визначено бути нашій Церкві незалежною і самостійною у своєму управлінні. 17 серпня 2020 р. Священний Синод Української Православної Церкви констатував важливе значення цієї Грамоти, яка стала передумовою для повноцінного звершення нашою Церквою своєї спасительної місії в незалежній Українській Державі. Також Синод закликав церковних науковців досліджувати історію Української Православної Церкви після 1990 року. У зв’язку з цим Міжнародну науково-практичну конференцію «Духовна та світська освіта: історія взаємин – сучасність – перспективи» в цьому році присвячено саме 30-річчю Благословенної Грамоти Святішого Патріарха Алексія.
Якщо окинути оком три десятиліття, які минули від 1990 р., можна сказати, що Українська Православна Церква пройшла непростий історичний шлях. Ці 30 років були позначені і певними здобутками, і прикрими втратами. Це був час масштабного духовного відродження. Було відновлено тисячі храмів та сотні монастирів, були з нуля створені навчальні заклади та численні благодійні та просвітницькі організації. Церква змогла опанувати абсолютно нові для неї сфери діяльності: з’явилися численні програми на телебаченні та радіо, реалізовані сотні проектів в мережі Інтернет, активно ведеться церковна місія за допомогою сучасних соціальних мереж.
Але разом з тим розвиток Православ’я в незалежній Україні був позначений важкою раною церковного розколу. Українська Православна Церква протягом усіх тридцяти років, що минули, змушена була постійно відстоювати канонічні принципи церковного устрою у полеміці з тими, хто відійшов від церковної єдності. На жаль, церковні розділення в Україні і сьогодні залишаються неподоланими. Навпаки, останні роки принесли нам лише загострення протистояння. Ми стикнулися з численними силовими захопленнями наших храмів та з відверто дискримінаційною політикою державної влади відносно Української Православної Церкви.
Церковний конфлікт в Україні став сьогодні однією з центральних проблем усього Світового Православ’я. Дії Константинопольського патріарха щодо України породили лише нові суперечки і розділення між Помісними Православними Церквами.
Окидаючи оком непростий історичний шлях Української Православної Церкви, ми маємо усвідомити, що на нас покладено величезну відповідальність. Від нашої стійкості у вірі, від нашої вірності Церкві, вірності її вченню та канонічному переданню, залежить майбутнє Православ’я в Україні. Незважаючи на всі негаразди, ми маємо свідчити і своїм словом, і своїм життям про Христа, про любов та прощення, про святість та моральну чистоту, ми маємо нести слово Боже нашому народу. Ми маємо підносити щиру молитву Богу за нашу Церкву та за нашу країну.
Вкрай важливо, щоб це усвідомлювали ви, студенти духовних шкіл. Вже завтра ви станете пастирями Церкви, і саме від вас буде залежати майбутнє нашої Церкви. Усі ми маємо пам’ятати, що нашим життям є Христос. Усе інше є другорядним. Пастир Церкви – це той, хто віддав своє життя Христу і готовий йти за Христом на Голгофу. Пастирське служіння – це самопожертва. Пастир добрий життя своє покладає за овець (Ін. 10, 11). Ми завжди маємо бути готові до жертовного служіння.
Сьогоднішня конференція є гарним майданчиком для спокійного і фахового обговорення проблем та перспектив, які постають сьогодні перед нашою Церквою. Ми маємо шукати шляхи до подолання непростих випробувань, які випали на долю Української Православної Церкви. Закликаю Боже благословення на Ваші труди.
27 жовтня 2020 року
+Онуфрій,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви
