З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія представник Української Православної Церкви при міжнародних європейських організаціях єпископ Баришівський Віктор, вікарій Київської Митрополії, взяв участь у додатковій нараді ОБСЄ з людського виміру.
Нарада проходить 22-23 червня у Відні та присвячена свободі релігії та віри. Владику супроводжував заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич. В роботі наради взяли участь представники країн-учасниць ОБСЄ, дипломати, правозахисники, представники конфесій та релігійних організацій.
В рамках роботи форуму єпископ Віктор виступив із заявою, в якій розповів про дискримінаційні, противоправні та незаконні дії, спрямовані проти релігійних громад та вірних УПЦ. Зокрема, владика згадав про законопроекти №№4128, 4511, 5309, згідно з якими Церкві намагаються нав’язати спеціальний статус, змусити змінити свою назву, підписувати спеціальні договори з державними органами, погоджувати з державою призначення священнослужителів і т. п. При цьому для інших конфесій такі зобов’язання не встановлюються. Стурбованість можливістю прийняття цих законопроектів висловили: Всесвітня Рада Церков, низка Помісних Православних Церков, Державний Секретаріат Ватикану.
У виступі також було згадано про нереєстрацію Міністерством культури України статутів УПЦ, згадувалося також і про розпалювання релігійної ворожнечі проти Церкви в центральних українських ЗМІ.
В тексті виступу, повна версія якого була передана в секретаріат ОБСЄ, зокрема було відзначено, що міжнародне право і позиції авторитетних міжнародних організацій свідчать про те, що за порушення прав віруючих та дискримінаційні дії, які вчинені навіть недержавними структурами, все-одно несе відповідальність держава. Так, в доповіді Спеціального доповідача з питань свободи релігії та переконань Організації Об’єднаних Націй за 2014 рік вказано, що: “Порушення прав людини можливі не лише зі сторони держави; досить часто вони вчиняються недержавними суб’єктами. Тим не менше, відповідальність за такі акти несе держава, оскільки вони можуть свідчити про недосконалість системи захисту прав людини”.
