22 жовтня в Будинку Культури для інвалідів, що у Деснянському районі Києва, відбувся урочистий захід з нагоди 80-річчя створення Українського Товариства Сліпих (УТОС).
Від імені духовенства Деснянського благочиння з вітальним словом виступили протоієрей Димитрій Григорак, благочинний Деснянського благочиння Східного київського вікаріатства, та протоієрей Владислав Діханов, співробітник Відділу соціального служіння та благодійності Київської єпархії.
Словами подяки відповіли керівники Київських осередків УТОС. Зокрема, голова правління Первинної організації № 4 Олена Ясельська подякувала духовенству благочиння за багаторічну підтримку людей, що мають проблеми з зором. Також зі словами подяки та висловленням надії на подальшу співпрацю звернулася Валентина Романюк, голова Деснянського районного товариства “Червоний хрест”.
Щире многоліття у виконанні хору Свято-Троїцької храму разом з присутнім духовенством відкрило урочистий концерт з нагоди ювілею від дня створення УТОС. Участь у концерті також взяли: ансамбль “Надвечер’я” (художній керівник – Зенон Феджора), Київський Академічний Театр Українського фольклору “Берегиня” (художній керівник – Миколай Буравський) та багатьох інших.
Українське товариство сліпих (УТОС) – всеукраїнська добровільна громадська організація інвалідів по зору, яка діє на території всієї України. Історія розвитку та становлення українського суспільства УТОС почалася 4 червня 1933 року, коли Центральний виконавчий комітет і Рада Народних комісарів України прийняли рішення про створення Українського товариства сліпих. На той час в Україні існувало вже 12 місцевих організацій інвалідів по зору, які об’єднували понад 100 осіб. Українське товариство сліпих за підтримки держави та громадських структур займається заходами щодо соціально-трудової, медичної та професійної реабілітації інвалідів – громадян України, які не можуть конкурувати на ринку праці. Організація забезпечує працевлаштування, медичний і соціальний захист. Для цього на місцях створюються первинні організації, а також організовуються навчально-виробничі підприємства, на яких незрячі люди отримують повний спектр соціального захисту, можливість самореалізації та повноцінно жити і трудиться.
