23 липня у Києво-Печерській Лаврі вшанували пам’ять засновника обителі та всього руського чернецтва преподобного Антонія Печерського. В Свято-Успенському соборі Лаври було звершено Божественну літургію, яку очолив Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій.
Його Високопреосвященству співслужили: намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополити: Тернопільский і Кременецький Сергій, Овруцький і Коростенський Віссаріон, Миколаївський і Очаківський Питирим, Білоцерковський і Богуславський Августин, Сарненський і Поліський Анатолій, архієпископи: Луганський і Алчевський Митрофан, Білогородський Миколай, Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Запорізький і Мелітопольський Лука, Городницький Олександр, єпископи: Івано-Франківський і Коломийський Пантелеїмон, Новомосковський Євлогій, Львівський і Галицький Філарет, Боярський Феодосій, Обухівський Іона, Ірпінський Климент, Бердянський і Приморський Єфрем, Бородянський Варсонофій, Фастівський Даміан, Вознесенський і Первомайський Олексій, Олександрійский і Світловодський Боголеп, Васильківський Миколай. Владикам співслужили: глава Адміністративного апарату Київської Митрополії протоієрей Володимир Коцаба, секретар Київської єпархії по місту Київ протоієрей Віктор Іващук, братія та численне духовенство.
Митрополит Онуфрій у своєму слові після Євангелія зазначив, що весь сонм преподобних Печерських – це плоди, яки виросли внаслідок благодатного сіяння засновника Лаври преподобного Антонія.
Наприкінці літургії Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри від усього духовенства привітав Керуючого справами УПЦ з Днем тезоіменитства. “Преподобний Антоній посадив дерево, яке й понині приносить плоди. Таким плодом благодатного дерева є Ви, дорогий владико”, – зазначив митрополит Онуфрій.
У свою чергу, митрополит Антоній подякував священнослужителям за слова вітання, та нагадав, що доки є молитва чернецька, доки ллються сльози каяття, доти Церква буде виконувати свою спасительну місію, адже “чернецтво – серцевина церковного життя”.
