У Києві 100-тисячний хресний хід віруючих Української Православної Церкви супроводжували 11 чудотворних ікон з усієї України та мощі святого рівноапостольного князя Володимира.
Як повідомляє Центр інформації УПЦ, чудотворні ікони будуть доступні для поклоніння віруючим у Трапезному храмі преподобних Антонія та Феодосія Печерських Києво-Печерської Лаври усю ніч та завтра під час святкової Божественної літургії.
В урочистостях з нагоди свята Хрещення Русі беруть участь близько 100 тисяч віруючих з усіх єпархій Української Православної Церкви та паломники з-за кордону.
Протягом місяця святині подорожували різними єпархіями Української Православної Церкви, після чого були доставлені у Київ на урочистості.
Центр інформації УПЦ нагадує історії чудотворних ікон.
«Спас Нерукотворний»
Рівно 20 років тому під час богослужіння в Борисо-Глібському монастирі сталося диво. Під час молитви люди побачили, як сонячне світло осяяло ікону Господа Іісуса Христа. Водночас старовинний образ, на якому вже нічого не було видно, оновився.
«Володимирська-Десятинна»
Образ Діви Марії в Київ привезли зі Сполучених Штатів, де 20 років тому його написав брат настоятеля Десятинного монастиря як зразок для іконописців. У столиці ікона кілька років перебувала в тимчасовому храмі. Через деякий час парафіяни побачили перед вівтарем Діву Марію, Яка подивилася на Свій образ, постояла, підняла Свої Пречисті руки, благословила свідків чуда і зайшла у свята святих. За 10 років, розповідають прихожани, ікона не раз являла чудеса — комусь допомагала позбутися хвороби, комусь — безпліддя, а комусь — знайти чоловіка.
«Призри на смирення»
Ікона древня, 15 ст., знаходиться в Київському Введенському чоловічому монастирі. Проте у 1993 році образ Божої Матері відобразився на склі настільки чітко, що відбиток і сьогодні являє точну копію ікони. І поки ведуться дослідження, експертизи, а паралельно — дискусії і суперечки навколо цього явища, по молитвам біля ікони відбуваються справжні чудеса.
«Київська-Барська»
Ікона перебувала у київської черниці Гавриїли. У 1970 році священик Тимофій Шайдуров передав їй шматок мішковини, на якому, нібито, був раніше написаний образ Пресвятої Богородиці. Відтоді лик Пречистої з Богонемовлям поступово проявлявся на полотні. У 1992 році образ був переданий в Києво-Печерську лавру. Вважається, що своїм дивом Господь ще раз звернув увагу людей на непорушність віри, на необхідність сподівання на заступництво Богородиці. Перед цією іконою моляться про зцілення від ракових захворювань.
«Радомишльська»
У 1993 році сім’я лікарів, які доглядали літню жінку, отримали від неї літографічну ікону Божої Матері «Іверська». Через деякий час на паперовому образі Богородиці побачили краплини, які після зняття їх ватним тампоном перетворились на кристали. Про це повідомили настоятелеві Свято-Миколаївського храму міста Радомишль і, з благословення правлячого архієрея, чудотворну ікону хресним ходом перенесли до церкви. Перед іконою моляться про позбавлення гнійних наривів та труднощів під час пологів.
«Боянська»
Написана у 1991 році для першого ряду іконостасу поновленої церкви у селі Бояни Чернівецької області. На свято святителя Миколая Чудотворця парафіяльний священик побачив, що з очей лику Пречистої течуть сльози. Храм було опечатано і правлячий архієрей, нині Предстоятель УПЦ, митрополит Онуфрій засвідчив факт чуда. Згодом статус парафії було змінено на жіночий монастир. Перед іконою моляться про зцілення від пухлин мозку та ракових захворювань.
«Почаївська»
У 1597 році монастирю ікону подарувала багата вдова Анна Гойська, яка володіла Почаєвом у другій половині XVI століття. Свого часу на знак вдячності за сердечний прийом цю ікону Ганні подарував грецький митрополит Неофіт. Гойська просила Пречисту про зцілення сліпого від народження брата Пилипа. І сталося диво — він прозрів. Після такого дива Гойська з хресним ходом перенесла її на Почаївську гору для поклоніння і щедро наділила монастир землями. У 1866 році для чудотворної ікони була виготовлена риза із золота. Для прикрас використані дорогоцінні камені.
«Зимненська»
З літопису відомо, що у 987 році, під час завоювання Корсуні, великий князь осліп. У 988 році княжна Анна, майбутня дружина князя Володимира, привезла з благословення патріарха Миколая на свій шлюб з князем ікону Божої Матері грецького письма. Князь Володимир під час хрещення в купелі Херсонеса побачив сильне світіння від ікони, після чого прозрів. За переказами, цю святу ікону рівноапостольний князь Володимир передав у заснований ним Зимненський Святогірський Свято-Успенський монастир.
«Святогірська»
Історія написання Святогірської ікони Божої Матері пов’язана з одним афонским старцем-іконописцем, який відвідав Святі Гори у 1844 році. Він написав список з шанованої ченцями ікони, і його помістили в печерному храмі. За переданням, на початку XX ст. сама Пресвята Діва Марія і Анна пророчиця наказали дружині місцевого священика Наталії Понеровській знайти в печері забуту ікону і зберегти від війни. Святогірська ікона Божої Матері — одна з небагатьох вцілілих за радянських часів святинь Святогірської обителі. Їй моляться для позбавлення від безпліддя.
«Касперівська»
Ікона ця була в кінці XVI століття привезена з Трансільванії сербом, який оселився в Херсонській губернії. Згодом потемнілий святий образ став власністю поміщиці Касперової, яка мешкала в Ольвіопольському повіті. У лютому 1840 року лики Богоматері і Богонемовляти просвітліли, і ікона чудесно оновилася. У Севастопольську війну Одеса, осаджена ворожим флотом, переживала важкі часи. У 1855 році, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, одеський архієпископ Інокентій відслужив молебень перед Касперівською іконою, ворог відступив, місто залишилося неушкодженим.
«Охтирська»
Настоятель Свято-Покровського храму села Охтирка косив траву біля свого будинку. У траві він побачив ікону Матері Божої, від якої було світіння. У сонному видінні отець Василій Данилов почув наказ омити ікону і обернути покривалом. Священик все виконав, але наступної ночі голос наказав йому не виливати воду, бо вона зможе зцілити лихоманку. Отець Василій ранком дав випити хворій дочці від тієї води, і дівчинка вилікувалася від лихоманки. У 1751 році Святіший Синод після ретельних досліджень ухвалив почитати новоявлену Охтирську ікону чудотворною. В Охтирці був закладений святителем Бєлгородським Іоасафом величний собор за проектом архітектора Растреллі.
