26 червня з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія духовенство Деснянського благочиння Східного київського вікаріатства привітало 100 річного ювіляра з Днем народження.
Ветеран Другої світової війни, колишній військовий, інженер радіозв`язку та фізик-механік, полковник у відставці, мешканець Деснянського району Борис Александров відзначив свій сторічний ювілей.
Привітати іменинника до родини Александрових завітали начальник Управління праці та соціального захисту населення Анастасія Філоненко та працівники Територіального центру соціального обслуговування Деснянського району міста Києва. До привітань також долучилось священство, побажавши міцного здоров‘я, а також подальшого духовного зростання на християнській ниві. Щоб Господь продовжував посилати сили для просвітницької місії, яку проводить Борис Михайлович серед рідних та близьких, ветеранів та мешканців району, оскільки за прожите століття йому довелось чимало побачити, пережити і залишатись при цьому в мирному та блаженному стані, де б він не знаходився.
Борис Михайлович Александров народився в сім’ї робітника.
В 1935-му році вступив до електроенергетичного технікуму. З 1938-го року знаходився в Монгольській Народній Республіці, де навчався у військовій школі радіозв’язку. Через рік брав участь в ліквідації японських загарбників на річці Халхин-Гол у складі 19103 АД. З 1942-го року по 1945-й рік перебував на фронті та брав участь у боях до Кенігсберга.
У жовтні 1944-го року отримав важке поранення кисті правої руки і був евакуйований до госпіталю. Після лікування отримав направлення в 58-у гвардію ОСАД, 50 гвардію СД на 1-й Український фронт як начальник радіозв’язку. Також брав участь в штурмі Берліна, потім у звільненні Праги. Після закінчення війни був демобілізований та почав працювати старшим майстром на заводі.
У 1951-му році за наказом Міністра оборони був призваний в Чернігівське Вище військово-повітряне училище льотчиків-винищувачів, потім в 1954-му році був переведений у військово-авіаційну школу повітряних стрільців-радистів в м. Умань, як інструктор-викладач практичного навчання радіозв’язку. У листопаді 1955 року, вже будучи лейтенантом, був звільнений у відставку і переведений до Києва, де почав працювати інженером Київського відділення Всесоюзної контори «Стройгидромеханизация» («Будгідромеханізація»), а потім в інституті металофізики АН УРСР фізиком-механіком. Борис Михайлович Александров має військове звання полковник. Усе життя, окрім основної роботи, займався громадською діяльністю, був головою громадської організації Ленінградського району, нині – голова комітету інвалідів війни ЖЕК № 310.
Борис Михайлович має двох доньок, сина, 5 внуків та 6 правнуків і всім своїм серцем та душею дякує Богові за Його безкінечну любов та милість, якою Він покриває родину Александрових та всіх християн.
