Всі знають, що головна книга християн – Біблія, її ми називаємо Святим Письмом. Але очевидно, що життя християнських громад регулюється не тільки Біблією. У вирішенні багатьох питань ми звертаємося до Священного Передання. Для православних Передання – це, по суті, багатовіковий досвід життя Церкви. Але якщо Письмом ми називаємо книгу цілком певного змісту, то Передання просто неможливо визначити такими рамками, як неможливо ними визначити, скажімо, сімейні традиції. Якщо сказати сторонній людині: «У нас в сім’ї прийнято робити так-то й так-то», він може запитати: «А де це записано?» І нічого буде йому відповісти. Ми просто живемо так …
Писання поступово викристалізувалося в глибині Передання: найбільш важливі та цінні його частини були відібрані громадою віруючих і включені до складу Біблії, і тільки потім цей вибір був остаточно обмежений рамками канону. Отже, можна сказати, що Писання – центральна і найважливіша частина Передання, невіддільна від всього іншого. Втім, при цьому треба відрізняти ту його частину, яка дійсно стала надбанням всієї Церкви і яку сміливо можна назвати Священним Переданням, від різних звичаїв, які не мають загальноцерковного значення.