Христос Воскрес!
Цими вічно живими і священними словами сердечно поздоровляю всіх Вас, боголюбиві Архіпастирі і пастирі, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, з найбільшим нашим християнським Святом Світлого і Преславного Воскресіння Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа!
Воскресіння з мертвих нашого Спасителя — це Свято Життя, тому що Спаситель наш і Господь через Своє Преславне Воскресіння повернув нам безсмертя, яке ми втратили через порушення Адамом заповіді життя (Бут. 2, 16–17).
Воскресіння Христове — це Свято Світла, тому що Христос, наш Спаситель і Господь, сяйвом Свого Божества розвіяв холодну темряву смерті, якою нас огорнув царюючий у світі гріх.
Воскресіння Христове — це Свято Радості, тому що через Своє Воскресіння Спаситель звільнив нас від влади пекла, яке для всього людства було місцем смутку і печалі.
Воскресіння Христове дає нам благодатну силу радіти там, де всі плачуть, і бути щасливими там, де всі скорблять і голову попелом посипають.
Радість наповнює наші серця, коли ми з любов’ю і благоговінням згадуємо священну подію Світлого Воскресіння нашого Спасителя, яке сталося після Його Голгофських страждань і смерті на Хресті.
Святі Жони Мироносиці рано-вранці приходять до Живоносного Гробу, щоб помазати ароматами Тіло свого Божественного Вчителя (Мк. 16, 1–2). Серця святих Жон були пригнічені важкими спогадами людської злоби і невдячності. Вони не могли вмістити в собі та зрозуміти, як руки беззаконних розіп’яли Благодітеля (Діян. 2, 23), розіп’яли Того, Хто безмежно любив усіх людей і творив їм лише добро і благо. Однак у глибині душ святих Жон Мироносиць жевріла хоча крихка і неясна, але все ж надія, що Месію не можна вбити, що Він переможе смерть.
Коли святі Мироносиці побачили Ангела, що сидів на камені всередині Живоносного Гробу, і почули від нього слова: «Іісуса шукаєте Назарянина, розіп’ятого… Він воскрес!» (Мк. 16, 5–6), тоді їхня надія запалилася духовним полум’ям дивної радості та безмежної вдячності Господу за те, що Він прийшов на землю, щоб повернути людям втрачений Рай. Він, наш Творець і Создатель, прийняв на Себе людську природу і як Людина добровільно взійшов на Хрест (Ін. 10, 17–18), взявши на Себе вселюдський гріх. На Хресті Спаситель як Людина боровся з дияволом і переміг його. На Хресті Спаситель розірвав рукописaніе согрэшeній нaшихъ (Кол. 2, 14 і тропар 6-го часу). Як Людина Христос Спаситель зійшов душею в пекло, але оскільки з людською природою у Христі навіки поєдналася природа Божественна, то в пекло з людською душею Спасителя зійшло і Божество. Божество знищило силу пекла і відібрало в нього владу над людьми. Божественна природа Спасителя воскресила Його людську природу, звільнивши з пекла і душі тих, хто жив на землі вірою у грядущого Христа. Це був великий тріумф. Це була велика перемога, яка повернула людству вічне життя і блаженство.
Більше відчуваючи, ніж роздумуючи над цим, святі Жони Мироносиці поспішили сповістити Апостолам про те, що Христос воскрес (Мф. 28, 8). Радісна звістка про Преславне Воскресіння Спасителя спочатку запалила в душах Апостолів віру. А потім, коли Воскреслий Спаситель протягом 40 днів Сам приходив до них, повчав їх, розмовляв з ними і вкушав з ними трапезу, ця віра перетворилася на знання. Віра у Воскреслого Христа перейшла в знання Воскреслого Христа, яке наповнило святих Апостолів могутньою силою благодаті Святого Духа, так що вони своїм словом про Христа Розп’ятого і Воскреслого просвітили весь світ. Вони запалили в душах людей віру, яка дає людині можливість на особистому духовному досвіді пізнавати Воскреслого Христа і входити в Обителі вічності, які Він, наш Спаситель і Господь, приготував для тих, хто любить Його (Ін. 14, 2–3).
Наше земне життя має бути присвячене тому, щоб ми свою віру у Воскреслого Христа перетворювали на знання, або, висловлюючись інакше, щоб кожен із нас готував себе для блаженної вічності. Що для цього треба робити? Треба робити те, що робив Христос як Людина (Флп. 2, 5): любити Бога і любити ближнього свого. Приймати від Господа зі смиренною вдячністю все, що Господь нам попускає: і солодке, і гірке, — тобто і вдачі, і скорботи, через які Господь не тільки екзаменує нашу духовну любов, але й примножує її. Коли ми любимо людей, любимо навіть тоді, коли люди причиняють нам зло, ображають нас і ненавидять, тоді ми уподібнюємося до Бога, нашого Творця і Промислителя, Який любить і невдячних і злих (Лк. 6, 35). Любов відкриває наші духовні очі, і ми, в міру своєї моральної чистоти, починаємо бачити і розуміти Господа, Який завжди поруч із нами, Яким ми «живемо і рухаємось і існуємо» (Діян. 17, 28).
Ще раз вітаю всіх Вас, дорогі брати і сестри, з Великим Днем Христового Воскресіння, зі Світлою Пасхою Христовою! Бажаю всім щастя, добрих успіхів, здоров’я і спасіння. Любімо Бога, свого Творця і Спасителя. Любімо своїх ближніх, навіть якщо вони не є такими, якими б ми хотіли їх бачити. Нехай Воскреслий Спаситель благословить нашу Українську землю і весь наш народ. Об’єднуймось навколо Воскреслого Спасителя взаємним терпінням та взаємною повагою. Це буде нашим скромним подарунком Воскреслому Христу. Господь його чекає від нас. І заспіваймо разом дивну церковну пісню переможного Христового Воскресіння: «Христос воскресе из мертвых, Смертию смерть поправ, И сущим во гробехъ животъ даровав!» (Тропар Пасхи). Аминь.
Воістину Христос Воскрес!
Смиренний Онуфрий,
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви
Пасха Христова
2019 р.
м. Київ
