— Владика Антоній, дуже багатьох віруючих в нашій Церкві зараз хвилюють останні церковні ініціативи влади і можливість визнання розкольників. Наскільки це реально, і що робить Священноначалля нашої Церкви у цій ситуації?
— Ми є канонічною Церквою і перебуваємо в постійному контакті й спілкуванні зі всіма Помісними Церквами світу, Предстоятелі й архієреї яких із занепокоєнням слідкують за подіями в нас і навіть просили нашу Церкву висловити своє бачення. Тому Блаженніший Митрополит Онуфрій проінформував Предстоятелів Помісних Православних Церков про позицію Української Православної Церкви щодо згаданих ініціатив і їхніх можливих наслідків.
Виходячи з того постійного спілкування, яке ми маємо з Помісними Церквами, а також з першої їхньої реакції, яка нам вже відома, ідея надання «Томосу про автокефалію» розкольникам в обхід канонічної Української Православної Церкви не викликає жодного схвалення. Предстоятелі й представники Церков, архієреї, митрополити й ієрархи з православних країн, з якими ми, як канонічна Церква маємо повноцінне, як офіційне, так і особисте спілкування, зі здивуванням, хвилюванням, а інколи й з обуренням сприймають все це і висловлюють свою незгоду.
В розмовах з нами владики, в тому числі й грецькі архієреї, серед яких і ті, хто належить до юрисдикції Константинопольського патріархату, висловлюють нам слова підтримки і просять передати, що приводу для хвилювань немає, оскільки Помісні Церкви не схвалюють цих ініціатив, які можуть призвести до великих проблем у світовому Православ’ї.
— Тобто це питання вийшло за межі України?
— Очевидно. Це питання наразі вирішується не в Україні, а за її межами і залежить від всіх Помісних Церков. І я не вірю, що позиція самої Константинопольської Церкви буде суперечити цим загальноправославним настроям.
— Як ця ситуація впливає на становище нашої Церкви в цілому?
— Ми відчуваємо неформальний тиск певних політичних сил на нашу Церкву, на наших архієреїв. Згадані ініціативи просуваються й на міжнародній арені.
Нам відомо, що МЗС України дало доручення послам в православних країнах проводити зустрічі з Предстоятелями Церков, щоб переконати їх в підтримці ініціатив влади. Зокрема, недавно Міністр закордонних справ П. А. Клімкін під час свого візиту в Єгипет зустрічався з Патріархом Олександрійським Феодором. Тому немає нічого дивного, що й наша Церква доводить свою позицію до відома Предстоятелів Помісних Церков. Тому що йдеться про долю Церкви.
Ми спостерігаємо інформаційні атаки на наше суспільство в цьому питанні. Нас хочуть переконати, що питання нібито вирішене й треба просто змиритися з цією неправдою. Але хочу відповідально заявити, що Помісні Церкви керуватимуться в цьому питанні критеріями користі для Вселенського Православ’я, церковними канонами, а не політичними інтересами влади.
— Ви згадали про інформаційні атаки. Могли б привести приклади?
— Звичайно. Ми спостерігаємо численні випадки дезінформацій і навіть інформаційних провокацій у ЗМІ проти архієреїв і священиків нашої Церкви. В якості одного з таких останніх прикладів хотів би згадати про так зване «послання щодо єдиної Церкви», яке в минулу суботу з’явилося на сайті Овруцької єпархії нібито від імені митрополита Віссаріона. Очевидно, це була хакерська атака, оскільки декілька разів співробітники єпархії намагалися зняти цей текст з сайту, а він знову з’являвся. Мені одразу ж зателефонував митрополит Овруцький Віссаріон і повідомив про цю проблему. Навіть сам текст послання написаний так, що виявляє руку світської людини, яка готувала цю текстову провокацію. Саме «послання» було адресоване «всім чадам Української Православної Церкви». Хоча, згідно з церковним правом, єпархіальний архієрей має право звертатися з посланнями лише до віруючих своєї єпархії, в той час як до віруючих всієї Церкви звертається лише Предстоятель, Священний Синод чи Архієрейський Собор. Тому ми спостерігаємо явні дешеві провокації осіб, які не розуміються в особливостях церковного життя і тим більше в церковному праві.
— Якими можуть бути наслідки такої ситуації, що склалася в інформаційному полі?
— Чим більші ілюзії створять і нав’яжуть сьогодні людям, тим більшим буде розчарування завтра. І можна не сумніватися, що коли всього цього не відбудеться, чи рішення буде не таким, як вони собі це уявляли, то винними традиційно оголосять Москву та нашу Українську Православну Церкву. Хоча проблема, насправді, полягає в тому, що єдину церковну структуру намагаються створити, по-перше, не ті люди, які мали б цим займатися, по-друге, не на тій основі, на якій це треба робити, і по-третє, не так, як це має бути.
Але ми це все вже проходили і пройдемо ще раз. Ми виступаємо за канонічну правду Церкви, за канонічний порядок в Церкві. Справжня єдність Церкви будується не на піску неправди, маніпуляцій і розколу, а на камені віри, правди й церковних канонів.
