Свято-Троїцький монастир (Китаївська пустинь), у силу свого місцезнаходження й причетності до нього багатьох святинь і святих людей, дарує усім, хто до нього приходить душевний відпочинок. Історично Китаївська пустинь — це місце поховання багатьох тисяч подвижників Києво-Печерської Лаври. Тепер, хто буває в монастирі, фактично ходить по місцях історичних поховань. Через достатню далекість від міста, печери Китаївської гори зберегли свій прадавній вигляд майже без змін.
Монастирські богослужіння проходять у головному Свято-Троїцькому храмі й храмі святих Дванадцяти Апостолів. У цьому ж храмі перебувають головні святині монастиря — частки мощей святих апостолів і інших святих, мощі преподобного Феофіла, Христа заради юродивого. У Свято-Троїцькому храмі перебуває список чудотворної ікони Божої Матері «Ватопедська», інша назва «Заклана», а під спудом, у північної стіни Свято-Троїцького храму, почивають мощі преподобної Досифеї. В 1996 р. рішенням Синоду УПЦ обитель одержала статус монастиря. Намісником обителі є архімандрит Прохор (Костюченко). У цей час Свято-Троїцький Китаївський чоловічий монастир — відоме місце паломництва православного миру.
Китаївська пустинь відома сьогодні багатьом мирянам не тільки як лікарня духовних недугів, а й місце, де люди знову знаходять благодать та щиросердечний мир.
Незважаючи на труднощі, пов’язані з відновленням храмів та житлових господарських приміщень, братія опікується, насамперед, про духовне відродження обителі, фундаментом якої завжди служило духовне життя. В них духовна основа й сила Свято-Троїцького монастиря.

Намісник монастиря

Архімандрит Прохор (Костюченко)

Кількість насельників:

14 мантійних ченців, з них
9 — у священному сані,
4 — в дияконському,
3 рясофорних ченця,
1 мантійна і 2 рясофорних черниці,
4 послушники.