Дорогі брати і сестри, сьогодні 6 липня вранці представники Заповідника за участю великої кількості озброєних представників силових структур вчинили зухвале самоправство. Без рішення суду та за відсутністю будь-яких законних підстав опечатали три корпуси Лаври: 70, 71 і 69.
Наголошую на тому, що 70 корпус є резиденцією Предстоятеля Української Православної Церкви. Тобто показовим є те що однією з перших противоправних втручань зазнала резиденція Предстоятеля Української Православної Церкви у Києво-Печерській Лаврі.
Комісія Заповідника, не дивлячись на попередження щодо її незаконних дій, зламала замки та захопила резиденцію Предстоятеля Української Православної Церкви.
На теперішній час вона опечатана, а доступ до неї неможливий. З усіх сторін вона оточена озброєними представниками силових структур.
Дії Заповідника незаконні, так як на сьогодняшній день триває розгляд судових справ і не має жодного судового рішення, яке би дозволяло Заповіднику опечатувати та обмежувати доступ до приміщень Лаври. Вхід на територію Лаври та вихід з неї до 11:00 був заборонений для всіх, навіть для насельників монастиря та студентів і викладачів Київської духовної академії та семінарії.
Те що відбувається вкотре свідчить, що влада ігнорує права найбільшої релігійної конфесії нашої країни, зневажає ті самі права людини, яки вона декларує. А найстрашніше, під час зовнішньої війни влада всередині України оголошує війну власному народові. Воює не з танками та ракетами, а з простими громадянами своєї же власної країни ‒ з невинними віруючими, з літніми людьми та жінками, чоловіки і сани яких на фронті покладають свої життя за нашу Батьківщину.
Дорогі брати і сестри, боголюбиві чада Української Православної Церкви, не зважаючи на кричущу несправедливість до нас, будемо з мужністю і терпінням нести свій хрест і молитися один за одного, захищаючи свої святині. Завжди будемо пам’ятати неперевершений досвід перших християн, про який святий апостол Павел сказав: «До нині терпимо голод і спрагу, і наготу і побої… Лихословлять нас ‒ ми благословляємо, гонять нас ‒ ми терпимо. Ганьблять нас ‒ ми молимося» (1 Кор. 4: 11-13). І в цьому наша перемога у Хресті, тому що Бог не в силі, а в правді.
