Шановний Петре Олексійовичу!
Звертаючись до Вас від імені Української Православної Церкви, засвідчуємо свою повагу та щиру молитву про те, щоб Господь благословив Ваше служіння українському народу миром, злагодою і добробутом. Ми цінуємо Ваше прагнення сприяти розвитку взаємодії між Державою і релігійними організаціями. Саме тому просимо Вас, як гаранта дотримання Конституції, докласти необхідних зусиль щодо припинення спроб на державному рівні використовувати питання релігії і конфесійного вибору громадян України у політичних маніпуляціях і зведенні рахунків між політичними опонентами.
На превеликий жаль, сьогодні в нашій Державі стали звичайним явищем образи, погрози і заклики до дискримінації щодо мільйонів вірян нашої Церкви. Жодного разу органами державної влади не було дано правової оцінки подібним ганебним для демократичного суспільства явищам. Досі немає прикладу, коли б сучасні політичні діячі понесли відповідальність за чисельні випадки розпалювання релігійної ворожнечі. Наявний стан речей змушує говорити про появу тривожних тенденцій у державно-церковних відносинах. Така ж думка лунає й у звітах багатьох міжнародних організацій, які слідкують за дотриманням прав і свобод, зокрема ОБСЄ та ООН.
Прикрим підтвердженням проблем зі станом свободи віросповідання стало те, у який спосіб сьогодні відбувається розслідування обставин останніх років земного життя спочилого Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Попри відверте ігнорування сучасних злочинів проти релігійної свободи, Генеральна прокуратура України вдалася до пошуків можливих обставин завдання шкоди Українській Православній Церкві представниками силових структур попередньої влади. Однак, ні сам покійний Блаженніший владика, ні повноважні особи Української Православної Церкви ніколи не заявляли про наявність підстав для проведення такого розслідування. А оприлюднені матеріали розслідування вказують на відсутність у слідства розуміння внутрішнього життя Церкви. До того ж, коментарі, які озвучили пресі як сам Генеральний прокурор, так і окремі представники влади, беззаперечно свідчать, що дане кримінальне провадження є черговим прикладом тиску на політичних опонентів з використанням при цьому Церкви. Зокрема, громадськість спостерігає політичну дискусію про можливе зняття депутатської недоторканності з Народного депутата України В. В. Новинського, який фігурує у кримінальному провадженні щодо того, чи мали місце протиправні дії попередньої влади відносно Церкви. Ця дискусія не враховувала ані суб’єктивність, ані вибірковість свідчень, наведених Генеральною прокуратурою України. Увага тих, від кого залежить прийняття остаточного рішення, прикута лишень до політичної приналежності цього Народного депутата. А суспільство так і не отримало жодного зрозумілого пояснення, на підставі чого Парламент України повинен його позбавити недоторканості.
Свідомо дистанціюючись від суті політичної дискусії, ми заявляємо про абсолютну неприпустимість використання Української Православної Церкви в якості інструменту для політичної боротьби в нашій країні. Тим більше неприйнятною є участь силових структур у такій діяльності.
На жаль, від резонансу згадуваного кримінального провадження найбільша шкода буде завдана світлій пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира. Прикро спостерігати за публічними низькопробними спекуляціями на тему його фізичного стану в останні роки життя, за спотворенням його бачення майбутнього Церкви і України, втіленого в його молитві, за спробами проштовхнути свої амбіційні устремління, видаючи їх за останню волю покійного владики. Ганебності ситуації додає той факт, що джерелом інформаційного бруду для неї став митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко). Не доводячи до відома церковної влади те, що йому відомі якісь важливі факти, він вирішив через засоби масової інформації розповсюджувати нічим не підтверджені плітки та наклепи. Намагаючись уникнути відповідальності перед законом стосовно небезпідставних підозр у співучасті в резонансному злочині, цей єпископ свідомо став знаряддям політичної боротьби, нехтуючи мораллю та дискредитуючи служіння спочилого Предстоятеля. Мільйони вірян Української Православної Церкви залишать у своїх серцях зовсім інший образ Блаженнішого Митрополита Володимира. Вони пам’ятатимуть його не з брудних статей у пресі, а згадуючи живе, сповнене любові і миру, слово владики, яке невтомно лилося з його вуст.
Ми щиро просимо Вас, шановний Петре Олексійовичу, як гаранта Конституції України, зробити все можливе, щоб у нашому суспільстві кожен громадянин, незалежно від своїх релігійних переконань, відчував до себе повагу і захист з боку Держави. Щиро бажаємо Вам допомоги Божої на цьому шляху.
За дорученням Священного Синоду Української Православної Церкви
+ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
