Успенський собор Києво-Печерської лаври – головний соборний храм монастиря. Побудований у 1073—1078 рр. заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. Наприкінці XI ст. до собору здійснено ряд прибудов — зокрема, з північного боку хрещальню у формі малої церковці на честь Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. У XVII ст. надбудовано додаткові бані, а також здійснено декорування в стилі українського бароко.
За однією версією, при відступі радянських військ із Києва 16-17 вересня 1941 р. собор було таємно заміновано саперною командою спеціального призначення 18-ї дивізії НКВС у рамках ведення війни тактикою “спаленої землі”, а 3 листопада — підірвано. Деякі сучасні публіцисти помилково приписують організацію вибуху диверсійній групі Івана Кудрі. За іншою версією, підрив було здійснено німецькою окупаційною владою під керівництвом рейхскомісара України Еріха Коха. Про це у своїх мемуарах розповідують Альберт Шпеєр та інші деячі Третього Рейху. У рамках нацистської ідеології, скорені народи не мусили мати символічних культових споруд, зміцнюючих їх ідентичність і прагнення до автономії. Також існує професійна німецька фотохроніка вибуху. Відбудовано собор було у 2000 р.
В основі собор був шестистовпним хрестовокупольним одноверхим храмом з трьома навами, які назовні закінчувалися гранчастими апсидами. Стовпи у прорізі мали форму хреста. Пропорції ширини до довжини храму стали основними для інших храмів княжої доби. Фасади були розмежовані пласкими пілястрами, з півкруглими вікнами між ними. У зовнішньому декорі — орнаменти з цегли (меандрові фризи). Внутрішня центральна частина була оздоблена мозаїками (серед інших — Оранта), решта стін мали фресковий розпис. За Києво-Печерським Патериком, одним з авторів мозаїк мав бути чернець Аліпій Печерський. Після багатьох перебудов ці твори не збереглися.
