Протоієрей Всеволод Рибчинский – старіший клірик Києва, настоятель і будівничий храмового комплексу Свято-Ольгінського собору, досвідчений духівник і пастир, починав свій шлях до Бога в часи хрущовський гонінь, будучи радянським інженером-будівельником, таємно відвідував Свято-Макарівський храм на Татарці, духовно окормлювався у відомого протоієрея Георгія Єдлінського (+1988), сина священомученика Михайла Єдлінського (+1937). Отець Всеволод погодився відповісти на запитання редакції сайту Київської Митрополії.
– Батюшка, сьогодні канонічна Українська Православна Церкви переживає непростий час, релігійна ситуація в країні досить складна у зв’язку з утворенням нового розколу – так званої «ПЦУ». Як ставитись до цього вірянам, особливо тим, хто не розуміє, чому це утворення безблагодатне і не спасительне?
– Ставитись так, як повчають нас святі отці, Апостольскі правила, як закликає наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Онуфрій: бути вірними Православ’ю – Єдиній, Святій Соборній і Апостольскій Церкві. Розколи були у всі часи протягом двох тисячоліть, єресі і розколи відбувались у всі віки. Як зауважує святитель Ігнатій Бранчанінов, розколи – це завжди наслідок гордині і уособлення. Розколи відбувались і через втручання політичних сил у справи Церкви. Сьогодні поєднались ці різні фактори – гординя розкольників Філарета і УАПЦ, амбіції Константинопольскої Патріархії, і політична складова сучасної влади, яка переносить тягар важких стосунків з Російською Федерацією на Українську Православну Церкву. Але не можна церковні стосунки і молитовний зв’язок з РПЦ розглядати у політичній площині і створювати якусь нову конфесію, називаючи її Православною Церквою в Україні.
– Але ж у Верховній Раді прийнято закон про зміну найменування нашої Церкви, а Президент його підписав, почались нові захоплення храмів новоствореною «ПЦУ», готуються юридичні документу про позбавлення майнових прав у монастирів, у Києво-Печерської в Почаївської лавр…
– Так, все це дуже прикро. Але ми знаємо зі Святого Євангелія, і Господь наш Іісус Христос попереджував, що Його послідовників будуть гнати. Ми дожили до таких часів вияву перманентних гонінь, які проявляються зараз у таких формах, які ми бачимо. Слава Богу, сьогодні без фізичних розправ. Але не будемо забувати, що з нами Господь і Матір Божа, і сонм святих угодників, вся Церква небесна торжествуюча. І, потім, з історії навіть минулого атеїстичного віку ми бачимо, що всі ці політично-церковні утворення розвіялись як прах! Згадайте живоцерковників столітньої давності. Їх теж підтримував Константинополь, і де вони поділися? А усілякі угрупування, що відпали від Церкви під національними закликами – також вітер часу їх розвіяв у небуття… Треба всім нам добре молитися і потерпіти ці випробування. Це своєрідний екзамен нашої віри. Будемо пам’ятати, що Господь поруганим не буває, що посіємо, те й пожнемо (Гал. 6,6). Очевидно, Господь попустив нам таке випробування, можливо і за гріхи наші, так слід думати в першу чергу кожний про себе: а чи добре я виконував заповіді Христові, чи гідний я був звання християнина? Чи не грішив я, чи не зраджував Господу своїми гріхами? Ось про що повинні бути наші думки! В першу чергу про особисте виправлення перед Богом. Господь не буде питати нас, як ми ставились до іншого патріархату, а як ми виконували Його заповіді, як любили ближнього, чи молились за ворогів… Про це треба думати і молитись. А Господь знає, як нам допомогти.
– Можна почути і таку думку, що після зняття анафеми з Філарета можна причащатися в храмах «ПЦУ».
– Ні в якому разі! Не тільки в храмах українських розкольників, але й і у храмах Константинопольского Патріархату, наприклад, за кордоном чи на Афоні.
– Чому саме? Поясніть, батюшка.
– Тому що це знаття анафеми і визнання розколу є незаконним, як і вся діяльність патріарха Варфоломея, є незаконною і неканонічною. І через це наша Церква припинила євхаристичний зв’язок з Константинополем. Але його можна буде поновити, якщо Фанар перегляне свої дії і рішення стосовно українського питання.
– Їх Таїнства не благодатні?
– Не слід думати, що Таїнства Константинопольської Церкви безблагодані. Але у зв’язку з тим, що наші молитовні стосунки припинено, вірним УПЦ не слід брати участь у їхніх Таїнствах. Стосовно цієї «ПЦУ» – вони як були розкольниками, так і лишились. Знаєте, можна зробити таке порівняння. Якийсь солдат чи навіть не солдат, а цивільна людина, вдяглась у форму генерала і прийшла до діючої військової частини свого регіону з вимогою визнати її генеральське звання. Яка буде реакція? Таку людину заарештують чи проженуть в кращому випадку. І ось приїжджає генерал сусідньої держави і каже – а я вас визнаю законним генералом!.. Щось подібне утворив сьогодні і патріарх Варфоломей.
Тому, брати і сестри, не будемо піддаватися паніці, покладемо свої надії на Господа Бога. Зараз наближаються святі дні Різдва Христового. Зустрінемо його в любові, мирі і молитві. Адже Господь нам заповідав: «Я з вами у всі дні до кінця віку» ( Мф. 28.20).
З протоієреєм Всеволодом Рибчинським
спілкувався Сергій Герук
