Дата: 8 ноября.
Iнформацiя
Храм святого великомученика Димитрія Солунського був збудований у 1862 році та має дивну, вражаючу історію, яка сягає ще Княжої доби. Жуляни — древнє поселення, що в часи сивої давнини носило назву — Желяни. Желяни, або Желань були відомі ще за київського князя Володимира Великого. За переданням в ті часи в Жулянах побудували один із заміських палаців князя, а недалеко від поселення було збудовано велику фортецю Білогородка. Через близкість до Києва тут не один раз відбувалися битви та велась оборона міста.
С часом закріпилась сучасна назва поселення — Жуляни, в якому у XVII столітті згадувалась давня жулянська церква, побудована Києво-Печерською Лаврою. За благословенням Лаври на початку ХІХ століття на місці тієї давньої церкви була поставлена каплиця на честь святого великомученика Димитрія Солунського. Каплиця простояла 60 років і через свою вітхість у 1862 р. була перебудована за рахунок імператорської казни в храм. У той час храм великомученика Димитрія Солунського входив до 5-го благочинного округу м. Києва, настоятелем був назначений отець протоієрей Біляновський Є.І., могила якого до цього часу знаходиться на території храму та старанно опікується парафіянами. За парафією числилось 44 десятин та 350 саженів землі. Прихожан було — 841 чоловіків та 961 жінок. При храмі було споруджено дім для священників та, окремою спорудою, церковно-парафіяльна школа. До Свято-Димитрівського храму були приписані наступні історичні райони м. Києва — Михайлівська Борщагівка та Савки (в наш час — Совки).
Храм святого великомученика Димитрія Солунського, на щастя, вцілів і у роки радянської влади, хоча і закривався с 1936 по 1943 рр.
На наш час в Жулянах, у цьому древньому історичному місці залишилась, по суті, лише одна визначна історична пам’ятка — старовинна дерев’яна церква святого великомученика Димитрія Солунського.
За останні два роки біля храму було упорядковано територію, поставлено дитячий майданчик, встановлено нові дзвони (загалом 12 дзвонів), відкрито недільну школу, де навчається десять дітей. У самому храмі встановлено новий клірос, солію та нові хори, упорядковано внутрішній інтер’єр храму. Придбані нові богослужбові книги, облачення, богослужбові сосуди. При храмі відкрито власну просфірню. У храмі співають два хори. По неділях влаштовується загальна трапеза. Парафія опікується хворими літніми людьми та дітьми, хворими на ДЦП, спільно із Територіальним центром обслуговування населення Солом’янського району м. Києва.
