Дата: 2 Серпня.
Iнформацiя
Згідно з поширеною версією, сучасна Іллінська церква стоїть приблизно на тому місці, де містився найперший християнський храм у Києві, відомий з літописної статті 944 р. (“святаго Ильи, яже есть над Ручаем”), громаду якого складали насамперед варяги-християни. Якщо це так, то під “Ручаем”, очевидног, розуміється неіснуюча нині річка Почайна. Вона колись протікала на тому місці, де проходить Почайнинська вулиця.
Документальні згадки про дерев’яну церкву на Іллінському погості сягають першої третини XVII ст. Існуючий мурований храм було зведено у 1692 р. у барокових формах коштом заможного киянина Петра Гудими. Кілька поколінь козацько-міщанської родини Гудим і у подальші роки опікувалися церквою, були її ктиторами. Первісно храм був п’яти-банним, на хорах містився приділ на честь Усікновіння глави Іоанна Хрестителя. Під час реконструкції храму коштом полкового осавула Павла Гудими у 1775 р. приділ було перенесено до нової прибудови, що відігравала роль теплої церкви. В інтер’єрі зберігся настінний живопис переважно ХІХ ст. із поновленням, виконаним у ХХ ст.
До першої половини XVIII ст. відносять окрему цегляну двоярусну шатрову дзвіницю у формах московського зодчества. До неї прилучається одноповерхова мурована споруда для потреб причту. До того ж часу належить одноповерхова цегляна проскурня. Мальовничим зразком стилю бароко є цегляна брама середини XVIII ст.з літерами на металевих стулках “ИП” (Ілія Пророк). До церковної садиби раніше входили колишній причтовий будинок по вул. Почайнинській, 4 та ряди крамниць.
У 1930 рр. церкву закрили, перетворивши її на зерновий склад. Богослужіння відновили у 1941 р. При церкві влаштовано баптистерій, діє недільна школа.
