Дата: 1 Серпня. Дата: 15 Січня.
Iнформацiя
Питання про будівництво церкви для Пущі-Водиці постало невдовзі після заснування у 1900 р. дачного селища на терені міського лісу. У 1904 р. на розі колишньої Лермонтовської влиці (тепер – вул. М. Юнкерова) та 7-ї лінії було споруджено тимчасову дерев’яну каплицю. У 1905 р. її перетворили на церкву й освятили престол в ім’я прп. Серафима Саровського. Але мешканці Пущі-Водиці прагнули спорудити новий, просторний храм, сподіваючись на підтримку міста. У 1907 р. з’явився проект великої цегляної церкви для дачного селища у візінтійському стилі. Цей проект не було реалізовано, натомість відбулася закладка дерев’яного храму. Освячення храму відбулося у грудні 1910 р., наступного року був улаштований південний приділ в ім’я свт. Миколая. Церква увінчується банею з пластичним силуетом, прикрашеною люкарнами. Над притвором зведено дерев’яний ярус дзвіниці з шатровим завершенням. У цегляному оздобленні віконних прорізів застосовано барокові мотиви.
Упродовж двох десятиріч храм залишався діючим. У 1939 р. церкву було закрито, але парафіяни зберегли іконостас та ікони. Згодом богослужіння у храмі були поновлені та тривають дотепер. Виконуються нові внутрішні розписи. На погості збереглися окремі поховання, зокрема, склеп-каплиця з елементами мавританського стилю. При храмі діє недільна школа.