Церква Олександра Невського – храм роботи Володимира Ніколаєва у Києві, побудований у 1889-1890 рр. і зруйнований більшовиками у 1930-х рр. Стояв у Маріїнському парку, на місці сучасних могили і пам’ятника генералу Миколаю Ватутіну.
Один із престижних районів Києва – Липки – довгий час не мав власної парафіяльної церкви, і служби відбувалися в численних домових церквах або в церкві Спаса-на-Берестові. Саме настоятель цієї церкви разом із жителями Палацового району Києва у 1881 р. вперше зрушив питання про побудову на Липках церкви, на яку, однак, тоді не вистачило коштів. Лише в 1887 р. за ініціативою та за активної участі Федора Трепова-старшого був організований унікальний спонсорський колектив, до якого увійшли основні київські багатії: Яків Бернер, Михайло Дегтярьов, Микола Терещенко, Федір Терещенко та інші.
16 липня 1888 р., до 900-ліття Хрещення Київської Русі, за проектом Володимира Ніколаєва було закладено, а вже 27 серпня 1889 р. освячено пишну будівлю в неовізантійського стилі, розраховану на 400 парафіян. 16 вікон центрального залу забезпечували чудове освітлення храму. Сім дзвонів було привезено з Москви, а іконостас із темного дуба за ескізом Ніколаєва був виготовлений київськими теслями (майстерня Даболінга). Ікони на мідних дошках написав петербурзький художник Тронін. Однією з перших служб нової церкви стала панахида за її головним спонсором Треповим, який помер 13 листопада 1889 р. і був похований у Видубицькому монастирі.
Храм став парафіяльним замість церкви Спаса-на-Берестові, з якої в нову церкву перенесли деяке начиння: хрест і ризи свт. Петра Могили, чашу 1642 р., Євангеліє 1631 р. Сам Володимир Ніколаєв виконував у храмі обов’язки церковного старости.
Коли точно знесли церкву Олександра Невського – невідомо. Привід для знесення був, мабуть, той же, що і для решти храмів Києва – «реконструкція міста». Можливо, храм знесли через намір побудувати в цій місцевості будівлю НКВС (тепер будівля Кабінету Міністрів України) або Всеукраїнського Виконавчого Комітету (Верховна Рада), а сусідство органів державної влади з культовою спорудою розцінили як «небажане».
Настоятель храму – протоієрей Климент Фоменко (1890-1917 рр.)
