13312660_1634720940180588_1259081477474487133_n

«Наш обов’язок — чітко висловлювати позицію Української Православної Церкви і захищати права і свободи православних громадян України» — єпископ Баришівський Віктор, голова Представництва Української Православної Церкви при міжнародних організаціях

- Владика Віктор, дозвольте від імені редакції сайту Київської Митрополії привітати Вас з возведенням в архієрейський сан, побажати Вам Божої допомоги в трудах на благо Церкви. Скажіть, з якими думками і почуттями Ви сприйняли єпископську хіротонію?

- Дякую за привітання та добрі побажання. Минуло уже понад три місяці, але всі хвилювання на рівні розуму та серця ще не набули якоїсь остаточної стабільності. Насамперед — це усвідомлення свого недостоїнства у такому високому та відповідальному церковному служінні, адже не знаходжу в собі таких дарів, які повинні відповідати сану єпископа. Але водночас уповаю на милість Божу, на Його Промисл та допомогу. Ви знаєте, навіть за такий короткий час мого перебування в сані єпископа вже було кілька випадків, коли Господь видимим шляхом влаштовував дуже несподівані зустрічі, котрі згодом стали доволі вагомими не для мене особисто, а для мого церковного послуху. І це дуже важливо відчувати, що ти є знаряддям в руках Божих, і не чинити опір Його святій волі, не віддалятися від Промислу Божого. Для кожного християнина земне життя — це несіння власного хреста. Якщо Господь дає хрест, то дає і сили, щоб його понести, і Свої благодатні дари. Зокрема, це по-особливому відчувається під час хіротонії, але разом з цим відчувається і велика відповідальність, яка лягає на плечі єпископа. Тому, повторюсь, важливо не проявляти свавілля, а цілком підкоритися волі Божійі Господь влаштує все премудро.

- Ви багато років трудились та зростали під духовним піклуванням світлої пам'яті Блаженнішого Митрополита Володимира, знали його зі своїх дитячих років, є його племінником. Які риси Ви найбільше цінуєте у цій людині і які з них Ви хотіли б успадкувати?

- Насамперед, доброта серця та любов до людей — це те, що назавжди запам'ятається від спілкування з цією світлою людиною. І я переконаний, що кожен, хто знав Блаженнішого Митрополита Володимира, назве саме ці чесноти в першу чергу. Господь наділив його такими, здавалось би, простими дарами, і він протягом свого життя не тільки зберігав та розвивав їх, а вони стали своєрідним девізом його земного життя — доброта та любов. Бог не обирає сильних, а дає сили тим, кого обрав — є такий гарний вислів, яким сповна можна охарактеризувати життя та служіння Блаженнішого Митрополита Володимира. Звичайно, якості управління та вміння своєчасно приймати потрібне рішення були притаманні Його Блаженству, але молитва була перш за все і понад усе. Молитва народжує мирність духу. Адже якщо не буде такого миру в душі, то все інше може зруйнуватися.

Пам'ятаю, як одного разу я був свідком, коли Блаженніший отримав лист не дуже приємного змісту. Уважно його прочитав і відклав в сторону зі словами: «Нехай ще полежить». Певно лист вимагав прийняття важливого рішення, тому владика взяв паузу, щоб не приймати його відразу, зопалу, а помолитися, подумати, попросити у Бога напоумлення і дати обґрунтовану та об’єктивну відповідь. Саме така мирність, урівноваженість, розсудливість, але водночас і твердість — потрібні кожному священикові та єпископові. Якщо Господь обирає людину для певного служіння, то Він знає куди і на яке місце поставити цю людину. Часто нам це незрозуміло, але потрібно навчитися приймати волю Божу з відкритим серцем і чистими думками.

- Владика Віктор, Ви є представником УПЦ при міжнародних організаціях, брали участь в нарадах ОБСЄ з прав людини у Відні та Варшаві, а також в засіданні XXIV Генеральної Міжпарламентської Асамблеї Православ'я, яка проходила в стінах Італійського парламенту в Римі. Розкажіть про результати цих відповідальних заходів. Яка їх мета?

- Представництво при міжнародних організаціях було відкрито 27 травня цього року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви з метою донесення позиції Української Православної Церкви зі світоглядних, релігійних, суспільних та інших важливих питань. У нарадах ОБСЄ з людського виміру, що проводилися в столицях Австрії та Польщі, окрім іншого розглядався і блок релігійних питань. Була можливість виступити, розповісти про стан релігійного життя в Україні та про те, що турбує Українську Православну Церкву сьогодні. І це добре, що є така можливість. На щастя, ми живемо в демократичній державі, тому вільно можемо не замовчувати, а вказувати на ті чи інші неправомірні дії окремих державних діячів чи структур, якщо ті порушують віросповідні права вірян Української Православної Церкви.

Приймаючи участь у таких заходах, наше завдання та обов'язок полягає у тому, щоб чітко висловлювати позицію Української Православної Церкви, і захищати права і свободи православних громадян України – нашої пастви, яка на сьогодні є найчисельнішою частиною українського соціуму. Тому ми повинні використовувати всі наявні можливості, у тому числі й міжнародні майданчики, щоб намагатися покращити доволі напружену релігійну ситуацію в Україні. Наші заяви та виступи не проходять безслідно. Порушені питання залишаються в документальній базі ОБСЄ, і завдяки інформаційному розповсюдженню офіційної позиції УПЦ в доповіді Держдепу США з прав людини та звіті Верховного комісара ООН з прав людини знайшли своє відображення питання про порушення прав віруючих Української Православної Церкви.

В Римі в стінах Італійського парламенту були присутні євродепутати з різних країн. Крім офіційного виступу, була можливість поспілкуватися в кулуарах і з депутатами, із представниками європейських засобів масової інформації, зокрема, на прохання одного з провідних болгарських телеканалів довелося розповісти про реалії сьогодення у релігійному середовищі України. Як уже відомо, по результатах нашої роботи в парламенті Італії була прийнята резолюція Генеральної Міжпарламентської Асамблеї Православ'я, в якій знайшло місце і українське питання, парламентарі висловили стурбованість з приводу порушення прав віруючих УПЦ в Україні. Більше того, секретаріат Асамблеї отримав доручення здійснювати моніторинг цього питання, щоб євродепутати отримали можливість своєчасного інформування стосовно зазначених порушень.

- І ще кілька особистих запитань. Ви доволі молодий архієрей за віком, а Ваші однолітки мають широке коло різних інтересів. Як Ви проводите вільний час, чи спілкуєтеся зі своїми друзями по семінарії і академії, чи є у Вас якісь захоплення - книги, література, театр, рибалка?

- Нажаль, зараз залишається дуже мало часу на дозвілля, але часто відчуваю потребу якось змінювати діяльність після кабінетної роботи. Влітку мені вдалося провести кілька днів на самоті. Між активним фізичним відпочинком багато читав. Знову перечитав відомий історичний роман Л.М. Толстого «Війна і мир», невмирущі твори І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» та «Кайдашева сім’я». Це був час, щоб звернути увагу на свій внутрішній стан, на свої недоліки, проаналізувати своє щоденне життя. Я завжди любив займатися спортом, плавати, бігати. Хоча зараз і не вистачає часу, але розумію, що від фізичного стану залежить і наше здоров'я, і працездатність, тому використовую будь-яку нагоду для спорту. А взагалі, вважаю дуже корисним та важливим спілкування з людьми, у спілкуванні людина збагачується та вдосконалюється, тому безмірно дякую Богові, що є такі люди в моєму житті, в яких можна повчитися та отримати неоціненний життєвий досвід.

- Дякую, Владико, за цікаву бесіду.

- Навзаєм! Всіляких гараздів та успіхів Вам.

Бесіду вів Сергій Герук

© 2013–2014 Офіційний сайт Київської Митрополії Української Православної Церкви

Передрук матеріалів тільки за наявності посилання

Зворотній зв'язок info@mitropolia.kiev.ua